Антонієві печери – це система 350 метрових підземних ходів, які знаходяться у товщі Болдиних гір. Печери залягають на глибині до 12 метрів і розташовуються на чотирьох рівнях. Найбільший інтерес представляє нижній ярус. Він зберігся в земляному варіанті. У різні часи печери служили як усипальниця і житло для ченців-аскетів.
Цікава ділянка печер – це залишки церкви-кістниці, яка була зруйнована в давнину і не відновлювалася. Вона займає площу 12 на 5 метрів, знаходиться між підземними церквами Миколи Святоші та Феодосія Тотемського. Як відомо, церква Феодосія Тотемського є найбільшою на Лівобережній Україні. Висота стелі храму досягає восьми з половиною метрів. У церкві є хори, розташовані в північній частині. Щоправда, висока вологість підземелля не дозволяла використовувати дерев'яний іконостас, тому його місце зайняли ікони, виконані з цегли й заліза.
Біля входу в печери розташована Іллінська церква, датована XI ст. Це – один з рідкісних зразків архітектури XI ст. Відомо, що її заклав князь Святослав Ярославович 1069 р.
У літописах зазначено, що преподобний Антоній Печерський (відомий релігійний діяч) свого часу втік із Києва, рятуючись від гніву князя Ізяслава. У Чернігові Антонію припали до душі Болдині гори, і він влаштувався в одній із печер, тим самим дав початок чернечому життю на Чернігівщині. Розвиток духовного центру зупинили події 1239 р. – монголо-татарська навала.
Широкомасштабні роботи по відновленню печер почалися тільки в 1649 р. з ініціативи чернігівського полковника Степана Подобайло, він же став й головним меценатом проекту.
Зараз Антонієві печери – частина історико-культурного заповідника «Чернігів стародавній».
Антонієві печери – монастирський комплекс, заснований у другій половині ХІ ст. Антонієм (Печерським), за сприяння чернігівського князя Святослава Ярославовича.
Загальна довжина підземель монастирського комплексу складає більше ніж 400 м. Активний розвиток Болдиногірського Богородичного монастиря відбувався до 1239 р., коли Чернігів постраждав у результаті монгольського вторгнення. Відновлення підземного комплексу розпочалося у 1649 р. за сприяння, майбутнього чернігівського полковника Степана Пободайла. У XVIII–XIX ст. більшість давніх комунікацій було перебудовано. Сьогодні підземні приміщення знаходяться на чотирьох ярусах поєднаних галереями. Комплекс містить три підземні храми – Антонія (Печерського), Феодосія (Тотемського) та Миколи (Святоші).