Хоча його перші домочадці невідомі, історики припускають, що одним з перших власників цього маєтку міг бути Михайло Олександрович Молявко, який, за документами, проживав на вулиці Сіверянській, що сьогодні йменується вулицею Коцюбинського. Висновок про причетність Михайла Олександровича саме до цього будинку робиться на основі слів старожилів, які згадували прізвище Молявка як власника оселі. При цьому так само лишається таємницею, чи саме він збудував цей будинок.

Михайло Олександрович Молявко був гласним Чернігівських губернського та повітового земських зібрань, як дворянин – депутатом Чернігівського губернського дворянського зібрання; походив із заможної козацької родини, відомої ще з середини XVII століття.

Попри те, що точна дата зведення будинку невідома, період його зведення легко виводиться з історії виникнення даного архітектурного стилю та його появи на наших теренах. Річ у тім, що дім зведений у стилі віденської сецесії – течії югендстилю, що виник в Австрії на межі ХІХ та ХХ століть. До Чернігова цей стиль примандрував із цісарської Західної України на початку ХХ століття.

Михайло Молявко залишив Чернігів у 1917 році, після чого будинок націоналізували. Якийсь час він ще лишався житловим, проте згодом почав використовуватися партійними та радянськими структурами. Під час війни слугував закладом розваг і відпочинку для офіцерів Вермахту, після війни – місцевим комітетом комсомолу. Сьогодні тут розташовується КП “Чернігівоблагроліс”.

Будинок щедро оздоблений криволінійними та фігурними деталями, що в поєднанні з кольором та грою тіней створює відчуття неспішного руху форм. Незвична геометрія віконної лиштви, наявність плавних кружних елементів, за задумом архітектора, має викликати у глядача асоціації з вигинами жіночого тіла. Цим віденська сецесія яскраво виділяється серед решти зразків модерної архітектури.

Будинок має складну асиметричну будову, кілька входів – центральний оформлено романтичними мотивами, зокрема стилізованим зображенням арфи. Витий нащільник увінчує майстерно виконаний жіночий портрет – образ богині Вести, хранительки сімейного вогнища та вічної краси. Ґанок має оздобу у вигляді кованого ажурного дашка, оригінального метлахського кахлю харківської фірми Бергенгейма. На дверях можна досі побачити столітнє віко, що прикриває поштову щілину.

Зверніть увагу на мансардний поверх з балконом та трапецієвидним дахом, укритим так званою “лускою” – популярною у добу модерну фігурною черепицею. Мансарда має кілька цікавих слухових вікон. Балкон, що був пошкоджений від часу, відновлено за авторським проектом Андрія Антоновича Карнабіди. Усі віконні та дверні полотна, поруччя й решта деталей оздоби – оригінальні. До втрачених деталей маєтку можна віднести садок та фонтан, що, як пригадують, розташовувався вглибині садиби.

Якщо Ви бажаєте дізнатися більше про дерев’яну архітектуру Чернігова та скористатися готовими прогулянковими маршрутами, відвідайте https://demer.cn.ua/