З непримітним, на перший погляд, будинком полкової канцелярії кінця XVII століття пов’язана перш за все красива історія трагічного кохання українського гетьмана та його юної хрещениці.
Легенда стверджує: у цім будинку гетьман Іван Мазепа заховав свої скарби, тут же переховував своє заборонене кохання – хрещеницю Мотрю Кочубей, яку батьки не хотіли віддавати за нього заміж. За фатальну любов матір прокляла дівчину. Подейкують, що душа Мотрі й нині живе в цім будинку, блукає вздовж Валу й прохає перехожих перехрестити її.
Від початку свого існування будинок пов’язують з іменем чернігівського полковника Якова Лизогуба, онука гетьмана Петра Дорошенка. Мовляв, саме для нього зводився дім. Лизогуб вважався людиною заможною, інші й не дозволили б собі дім із каменю, адже у ті часи їх зводили переважно з дерева та глини. Схожий на палац, дім зберіг традиційне для Лівобережної хати планування.
Припускають, що після смерті Лизогуба дім продали Мазепі, а той в свою чергу потрапляє у немилість Петра І й будинок передають полковій канцелярії. Нині це одне з приміщень обласного архіву.
Деякі історики кажуть, що будинок оздоблений в польському єзуїтському стилі, але зводили його московські майстри. У будинку навряд хтось жив, бо нема свідчень про влаштування печей, а печі, які там були у ХХ столітті, добудувалися пізніше. Глибокий льох може натякати, що тут зберігали зброю й порох.
Інші дослідники певні, що канцелярія Чернігівського полку точно знаходилася тут. Поруч ще одна легенда: тут Мазепа морив голодом своїх противників.
Та хто б тут не жив, ховали тут порох, зброю, скарби, чи кохану, місце залишається атмосферним й прекрасним варіантом для тематичної романтичної прогулянки.