Часто на неї кажуть “червона”, але вона таки “красна”, від давньоукраїнського “красна” з наголосом на останню “а”, тобто красива.
Колись це був не центр міста, а навпаки – околиця. Тут був головний торг міста, а місцевість ще називали “П’ятницьке поле” (через сусідство церкви Параскеви П’ятниці, покровительки торгівлі). Пізніше площу назвали Базарною, а згодом – Красною.
На початку ХІХ століття тут розміщувалися численні торгові ряди з крамницями. Одну з них описували як “чепурну, з дерев’яною підлогою та стінами”. Фасад крамниці прикрашали два вікна, оздобленням яких (уявіть собі!) були старовинні залізні жалюзі, виготовлені в кузні.
Ці торговельні крамнички проіснували майже сто років. Та з приходом радянської влади їх прибрали, а площу забрукували червоним та жовтим клінкером.
На свята тут проходять фестивалі та концерти, а разом із ними повертаються до Красної площі традиційні торгові ряди та крамнички з різними смаколиками. Саме у такі дні можна відчути себе на стародавньому торгу – яскравому та атмосферному.