ЛАЗАР БАРАНОВИЧ
Народився майбутній чернігівський архієпископ у 1620 р. Освіту здобув в школі Київського Братства Богоявленського монастиря, а також в колегіях у Вільнюсі (Литва) та Каліші (Польща). З 1640-х рр. розпочав викладацьку діяльність у Києво-Могилянській колегії. На початку 1650-х рр. Лазар Баранович залишив викладацьку діяльність та присвятив себе монастирському життю. Спочатку мешкав у Кирилівському монастирі в Києві, а згодом очолив Єлецький монастир у Чернігові.
У березні 1657 р. Лазар Баранович був рукопокладений на єпископа Чернігівського, однак у зв’язку з тим, що старий чернігівський єпископ Зосима був ще живий, його наступник оселився в Новгород-Сіверському Преображенському монастирі. Через 10 років Лазар Баранович був зведений у сан архієпископа. Перебуваючи в Новгороді-Сіверському, він усіляко розбудовував монастир, а в 1674 р. заклав там друкарню, яку вже у 1679 р. переніс до Чернігова.
За прямого посередництва Лазаря Барановича в Чернігові у 1677 р. розпочалося будівництва Троїцького монастиря, що на довгий час стане головним осередком духовного життя усієї Лівобережної України.
Окрім духовних справ Лазар Баранович постійно був в руслі державних справ. У цього склалися приязні стосунки спочатку з гетьманом Дем’яном Ігнатовичем (Многогрішним), а згодом Лазар Баранович став вірним помічником Івана Мазепи, який усіляко сприяв розбудові церковних інституцій.
У 1792 р. на 77 році життя він пішов не відпочинок, а наступного року помер та похований у Борисоглібськом соборі.