Успенський собор у Чернігові – головний храм Чернігівського Свято-Успенського Єлецького монастиря, видатна пам’ятка архітектури.

За родинними переказами князів Одоєвських та Воротинських, записаними в 1670-х роках, храм заснував чернігівський князь Святослав Ярославич. Літописних свідчень про час спорудження храму не збереглося. Дослідники зазначали різні дати: від другої половини ХІ століття до другої половини ХІІ століття, з яких найбільш імовірним є час з кінця ХІ до першої половини ХІІ ст.

Храм був розписаний фресками, нині тут зберігається найбільша кількість давніх розписів (серед домонгольських храмів Чернігова): “Три отроки в печі”, зображення Богородиці, євангелістів, святителів, ангелів та орнаменти. Під час розкопок знайдено численні уламки вітражів головної бані.

На рубежі ХVІ–ХVІІ століть церква мала кілька мурованих куполів, накритих дубовими просмоленими дошками. Після реставрації 1670–1674 років, проведеної ігуменом Іоаникієм (Ґалятовським), собор став п’ятибанним (баня над хорами не збереглася). У храмі було три престоли: головний – Успіння Богоматері, правий – собору Архангела Гавриїла, лівий – Різдва Іоанна Хрестителя, а також вівтар на хорах, присвячений св. Георгію. Протягом 1660–1675 років встановили багатоярусний різьблений бароковий іконостас з чудотворною іконою Єлецької Богоматері. У ХІХ столітті собор розписали олійними фарбами.

Після закриття обителі в 1920-х роках собор використовували під склад, а 1924 року він був переданий Чернігівському державному музею. Під час бомбардувань у 1941-му році собор погорів, загинули олійний стінопис, деякі фрески та іконостас.

У 1992 році храм передали релігійній громаді, а 2005 – в ньому встановили вівтарну огорожу в неовізантійському стилі, виконану різьбярем Д. Рижовим.

Упродовж ХVІІ–ХІХ століть у склепах храму та навколо нього ховали церковних служителів, представників козацької старшини та членів їхніх родин, серед яких – генеральний обозний, чернігівський полковник Василь Дунін-Борковський, ігумен Іоаникій (Ґалятовський), наказний гетьман, чернігівський полковник Яків Лизогуб, члени родин Полуботків, Лизогубів, Милорадовичів.