Окрім цього, церкви існували і на території інших частин міста. Зокрема на Застриженні та Бобровиці. Так само, ще в ХІХ ст. було розібрано Варваринську дерев’яну церкву, що існувала з 1751 р. поряд з палацом Полуботків.
Другу Світову війну та повоєнну відбудову міста не пережила і Вознесенська церква, збудована у 1870–1874 рр. на перетині сучасних вулиць Молодшого та Шевченка. Церва розташовувалася на однойменній площі. За архітектурними формами Вознесенська церква нагадувала храми епохи класицизму. Утім, головною її особливістю був величезний напівсферичний купол. Навколо церкви знаходився цвинтар, на якому були поховані відомі діячі того часу Ілля Шраг та Іван Рашевський. У 1941 р. верхи церкви вигоріли під час пожежі, але споруда уціліла. У1950-х рр. її остаточно розібрали, одночасно ліквідувавши й площу з цвинтарем.
Наприкінці ХVII ст. навпроти своєї садиби полковник В. Дунін-Борковський збудував дерев’яну церкву, яку освятили як церкву Святого Юрія. Вона проіснувала до 1802 р., згоріла під час пожежі. Замість неї, у 1820-х рр. один з нащадків полковника купив на Трихсвяцькому хуторі дерев’яну церкву та перевіз її на місце згорілої та знову ж таки, її освятили як церкву Святого Юрія. Точна дата зруйнування невідома, або це сталося у 1930-х рр., або уже у другій половині 1940-х рр. Знаходилася вона на території Чернігівської районної лікарні. Тут же знаходилася й дзвіниця, яка теж була зруйнована разом з церквою.
Також не вціліли церква Жінок Мироносиць, на території садиби архієпископа, вона знаходилася на території міського парку культури та відпочинку поряд із Літнім театром.