Григорій Гурійович Верьовка

Григорій Гурійович Верьовка український композитор і хоровий диригент, педагог.

Г. Верьовка народився 26 грудня 1895 року у бідній селянській родині в містечку Березні на Чернігівщині.

У 1916 р. закінчив Чернігівську духовну семінарію. 1918–1921 рр. вчився в Київському музично-драматичному інституті імені Миколи Лисенка по класу композиції у Болеслава Яворського, диригування – в Олександра Орлова.

Від 1919 р. працює як організатор і керівник самодіяльності, викладав хорове диригування у музично-навчальних закладах Києва.

З 1923–1927 рр. працював у музично-драматичному інституті, від 1931 – в Київській консерваторії (нині Національна музична академія України імені Петра Чайковського). У 1933 р. закінчив інститут екстерном. Від 1947 – професор консерваторії. Серед випускників Г. Верьовки – відомі згодом диригенти Михайло Кречко, Лев Венедиктов. 1941–1945 рр. – науковий співробітник Інституту фольклору АН УРСР. 1943 організував Український державний народний хор, 1943–1964 рр. був його художнім керівником і головним диригентом.

Верьовка як композитор працював переважно в області хорової масової пісні, займався обробками народних пісень. Твори Верьовки широко популярні, багато які з них стали істинно народними. Ним написані пісні, присвячені своєму народу, рідній землі, зокрема: «Ой, як стало зелено», «Ой чого ти земле, молодіти стала» і інші, а також жартівливі пісні, з них українська народна пісня «І шумить, і гуде», патріотичні пісні, зокрема «Клятва», пісні, що оспівують працю «Дівчата з Донбасу», «Шахтарочка».

 Серед творів великої форми кантата «Ми ковалі своєї долі» на слова Павла Тичини.