Новини
Козелець
Невеличке містечко з більш ніж 900-річною історією розташоване на березі річки Остер на півдорозі до Києва. Головний привід приїхати сюди – Собор Різдва Пресвятої Богородиці. Подейкують, що за безхмарної погоди з дзвіниці Собору буцімто видно околиці як Чернігова, так і Києва.
Храм, збудований у середині ХVIII століття, фахівці часто називають найбільш яскравим зразком українського бароко. На його авторство претендують як мінімум троє видатних майстрів: Андрій Квасов, Іван Григорович-Барський та сам Бартоломео Растреллі. Якшо у вас достатньо знань в архітектурі – зможете оцінити і висловити своє припущення з цього приводу.
А от що достеменно відомо – так це те, що Собор побудували за гроші останнього гетьмана України Кирила Розумовського під наглядом його матері Наталії. Справа в тому, що сусіднє село Лемеші – батьківщина Розумовських, а Козелець став фактично їхнім родинним гніздом.
Козелець свого часу був важливим полковим центром, отримав Магдебурзьке право. Тож крім Собору Різдва Пресвятої Богородиці тут є ще на що подивитися. Наприклад – на будинок полкової канцелярії в міському саду, або на інші дві церкви: Миколаївську (кін. ХVIII ст.) та Вознесенську (2-а пол. ХIX ст.).
А ще – обов’язково зазирніть до садиби Покорщина на околиці Козельця (виїзд в бік Бобровиці). Колись цей маєток належав Розумовським, потім – полковнику Дарагану, за ним – славетній родині Галаганів. Тут гостювала імператриця Єлизавета, а у радянські час знімали художній фільм про декабристів «Зірка привабливого щастя». Нині пам’ятка архітектури національного значення перебуває у занедбаному стані, але варта уваги, як найдавніший зі збережених донині садибних комплексів Лівобережної України.
Любеч
Колись Любеч був одним із найбільш важливих міст Київської Русі і неофіційно називався «Північними воротами», де зупинялися для відпочинку варяги перед шляхом по Дніпру до Києва та далі до Візантії. Згідно з однією з версій саме під час такої подорожі князі Аскольд та Дір насолоджувались місцевим краєвидом, зупинилися тут і назвали місце «Любезне». А давні греки називали місто Амадокою, тобто місцем виготовлення човнів-однодеревок.
Любеч згадується в «Повісті минулих літ» під 882 роком і у торговій угоді князя Олега з Візантією 907-го року. Тут у 1016 році відбулася битва між синами Володимира Великого – Ярославом (у майбутньому – Мудрий) та Святополком (на той час вже – Окаянний) за київський престол. А за 80 років потому у Любечі за ініціативи Володимира Мономаха відбувся князівський з’їзд, який мав покласти край усім міжусобним війнам.
Вся ця земля просочена історією і сконцентрована у Історико-археологічному музейному комплексі «Древній Любеч». Він включає в себе залишки валу середньовічної фортеці, городища «Замок» та «Лисиця», залишки давньоруських поселень, печери Антонія (тут чернець провів останні роки життя після переїзду з Чернігова), Спасо-Преображенський собор початку ХІХ століття та на 100 років старіша Кам’яниця Полуботка.
До речі, існує легенда, що печери в Києві, Чернігові та Любечі пов’язані між собою системою підземних ходів. Але навіть без цього ви не будете розчаровані. Як мінімум вид з Замкової гори вартий поїздки. А ще ж є садиба Милорадовичів, пам’ятники князівському з’їзду та матері Володимира Великого – Малуші.
Седнів
Найближчий варіант, який доступний навіть на велосипеді. Причина для відвідування №1 – річка Снов з мальовничими краєвидами та невеличкими пляжами. За радянських часів сюди приїздили художники з усієї країни за пейзажами. Для них навіть Будинок художників побудували.
Причина №2 – центральна частина міста з Георгієвською та Воскресенською церквами. Перша – один з найдавніших дерев’яних храмів України (зведений до сер. XVIIІ ст.), в якій знімалися кадри до радянського фільму «Вій» (вони не увійшли в остаточний варіант). Друга – спадок роду Лизогубів кінця XVII ст. Поруч з нею – Кам’яниця Лизогубів.
Причина №3 – садиба Лизогубів з грандіозним (на жаль за розмірами, а не за зовнішнім виглядом) парком. Тут є іменні липи Шевченка, Франка, Лесі Українки, 300-літній дуб, пам’ятники Шевченку Тетяні Яблонській, Глібову, Лизогубам. Поруч – альтанка Глібова, який облюбував Седнів.
А ще – хрест, що росте (він насправді змінюється), Седнівська ГЕС (одна з небагатьох малих гідроелектростанцій, що діють в Україні) та безліч цікавих закуточків.
Ідеальний час для відвідин – вересень, коли тут проходить масштабний фестиваль «Седнівська осінь» – з виступами залужених митців та аматорських колективів, ярмарок (картини, сувеніри, гончарські вироби)… Втім, і влітку ви точно не будете розчаровані.
Мена
Можливо, це не найбільш яскрава точка на туристичній мапі, проте такий маршрут точно буде цікавим для дітей. Мена – це в першу чергу зоопарк. Єдиний у Чернігівській області (не рахуючи невеликих приватних звіринців) – з ведмедями, левами, зубром, страусами і можливістю самостійно погодувати лебедів чи козенят.
Прогулятися містом також можна, але тут навіть старих церков немає. Хіба що зазирнути у парк з новеньким великим фонтаном. Тож після зоопарку найкращим рішенням буде гайнути навколо. Тим більше, що варіантів вистачає.
Ніжин
Обов’язкова точка для будь-якого чернігівця, який цікавиться історією рідного краю. Разом з Черніговом та Новгород-Сіверським Ніжин можна вважати одним з трьох найбільш цікавих з історичної точки зору населених пунктів. Втім, подорож може бути не лише пізнавальною, але й цікавою.
Варіант історичний: 117 пам’яток архітектури та 72 історичні пам’ятки усіх епох, та кілька сотень будівель з цікавою історією. Не дивно – адже наприкінці XVIII століття у Ніжині проживало 12 тисяч людей. Для порівняння: у Києві – 8 тисяч, у Чернігові – 4 тисячі. Це був величезний торговий центр (найбільший на Лівобережній Україні торгівельний майдан). А ще тут нещодавно знайшли комплекс підземних ходів, який активно вивчають археологи.
Також обов’язкові для відвідування – перший в Україні музей пошти, художня галерея при університеті та унікальний музей рідкісної книги, де є перше видання «Слова о полку Ігоревім» та твори Платона надруковані у 1512 році у Венеції.
Варіант духовний: Ніжин входить до ТОП-5 населених пунктів України за кількістю старовинних храмів, що збереглися. Програє лише Львову, Києву та Кам’янцю-Подільському, та випереджає Чернігів. Цікавий момент: Хрестовоздвиженська церква надихнула Гоголя на написання повісті «Вій». Чому? Дізнаєтеся під час екскурсії Ніжином.
Варіант культурний: Тут доповнюють одна одну кілька культурних традицій, адже в Ніжині були одні з найбільших діаспор греків, ассирійців та євреїв. Плюс українці та поляки. Саме греки відкрили у Ніжині перші на Лівобережній Україні аптеку та кав’ярню, профінансували комплекс храмів і навіть привчили місцевих мешканців вирощувати огірки, які стали візитівкою міста.
А навколо постаті Миколи Гоголя, який навчався і починав творити саме у Ніжині, можна кілька окремих екскурсій провести. Цікавий момент: автор пам’ятника Гоголю (до речі, це був перший у світі пам’ятник літератору) Пармен Забіла виконав роботу так, щоб на плечі письменника за певного ракурсу було видно профіль самого скульптора
Варіант розважальний: До речі, про огірки. У Ніжині – єдиний пам’ятник огірку, адже цей овоч зробив місто відомим далеко за межами України. Солоні хрумкі огірки, рецепт яких тримався у секреті, експортувалися до більше ніж 50 країн світу і потрапляли навіть на столи монархів. Не сфотографуватися біля нього – значить не побувати в Ніжині J.
Якщо хочете полоскотати нерви – приходьте до будинку з привидами на вулиці Гребінки. На ньому лежить відразу два прокляття, а нещодавно тут побували знімальна група шоу «Битви екстрасенсів».
І не забудьте про Графський парк та пам’ятники видатному мореплавцю Юрію Лисянському та співаку Марку Бернесу (народилися у Ніжині).
Качанівка
Національний історико-культурний заповідник «Качанівка – справжня туристична перлина Чернігівщини. Центральне його ядро – палацовий ансамбль 1770-х років родини Тарновських. Це єдина в Україні садиба, яка збереглася в комплексі. Тут перебувала ледь не вся українська культурна та суспільна еліта: Микола Костомаров, Тарас Шевченко, Михайло Максмович, Микола Гоголь, Марко Вовчок, Ілля Репін, Дмитро Яворницький, Михайло Щепкин… Книга почесних гостей Качанівки містить більше 600 автографів. Багатьох з митців Качанівка надихнула на найкращі твори.
На території садиби, яка охопила понад 700 гектарів, можна пробути хоч тиждень – оглянути палац, флігелі, господарські споруди та Георгієвську церкву; прогулятися незліченними алеями парку з його «романтичними руїнами», ставками,місточками, гірками Кохання та Вірності, амфітеатром, скульптурами; і відпочити на березі мальовничого озера.
Прилуки
Доїхати до Сокиринців з Тростянцем можна й через Прилуки – трасою Н-07, але це зайві 50 кілометрів – тож виділимо цей напрямок окремо. Тим більше, що третє за населенням місто області варте того, аби тут затриматися.
Прилуками можна просто гуляти – без екскурсовода. Визначних історичних пам’яток тут небагато, а під час звичайної прогулянки можна милуватися кам’яними двоповерховими будинками, в яких колись жили місцеві купці. Особливо зверніть увагу на будівлі, де нині розмістилася міська рада, школа мистецтв, будинок культури та краєзнавчий музей. Такої архітектури ви більше ніде не побачите.
Варті уваги також полкова скарбниця 1714 року з товщиною стін в 1 метр, церкви (Спаська, Різдва Пресвятої Богородиці), а також пам’ятники Володимиру Мономаху та видатному українському актору Миколі Яковченку.
Батурин
Містечко було засноване у 1575 році і досить швидко стало центром політичного життя Готьманщини. З 1669 по 1708 рік Батурин був офіційною резиденцією (читай – столицею) відразу трьох гетьманів: Дем'яна Ігнатовича, Івана Самойловича та Івана Мазепи. Після поразки Мазепи та шведів, цар Петро І наказав вщент спалити місто. Відродити його вдалося лише за 50 років, коли дозвіл на це отримав Кирило Розумовський.
Довгий час усі історичні пам’ятки тут перебували у занедбаному стані, поки за часів президентства Віктора Ющенка історико-культурному заповіднику «Гетьманська столиця», створеному у 1993 році, дали нове життя.
Сьогодні тут розташований десяток об’єктів національного значення: палац Розумовського (єдиний збережений в Україні гетьманський палац, зведений в 1799-1803 рр. за проектом видатного архітектора Чарлза Камерона); будинок Генерального суду кін. ХVІІ століття – рідкісний зразок цивільної архітектури доби українського бароко; Воскресенська церква-усипальниця Розумовського; пам'ятник жертвам Батуринської трагедії 1708 року; парк «Кочубеївський»; пам’ятник гетьманам України… Плюс цитадель Батуринської фортеці.
У самому палаці – унікальна музейна колекція: монети, коштовності, живопис, стародруки, нагороди, твори декоративно-прикладного мистецтва, тощо.
Бреч
Село Бреч з’явилося у 1710 році під назвою слобода Володимрівка, як поселення литвинів – переселенців з Білорусі. З середини ХІХ ст. поруч з Руською Бреччю з’являється поселення Бреч Єврейська, де поселилися 18 єврейських родин. Згодом два поселення злилися в одне.
Нині село – це кілька десятків старих хатин і величезний сучасний готельно-туристичний комплексом, який розрісся навколо створеного тут 14 років тому кінного господарства. Тепер сюди приїздять відпочивати з Чернігова, Києва і не тільки.
На території – кілька ресторанів, шикарний перелік б’юті послуг – від сауни та хаммаму до комплексних СПА-програм, котеджі та готельні номери різного рівня комфорту. А ще – величезний вибір різноманітних активностей: уроки верхової їзди, прогулянки на кареті, кінні показові виступи та змагання; організація риболовлі та полювання; прокат снігоходів, лиж, ковзанів, квадроциклів, велосипедів).
А ще – велике озеро з «китайською» пагодою на березі та кінноспортивна арена, де проводяться змагання загальноукраїнського рівня з виїздки, конкуру та інших дисциплін.
Поруч з комплексом – ботанічний заказник державного значення «Брецький» та «молодший» за статусом заказник місцевого значення «Васильцеве». Буде де поганяти на велосипедах чи квадроциклах і насолодитися краєвидами.
Новгород-Сіверський
Місто з величною історією, центр давньоруського князівства (з 1097 року), місце відкриття першої на Лівобережній Україні друкарні (постарався у 1674 році архієпископ Чернігівський Лазар Баранович)…
Все це не могло не позначитися на туристичній привабливості Новгорода-Сіверського, у якому нині зберігся Спасо-Преображенський монастир, заснований князем Мстиславом Володимировичем в 1033 році. Головна пам’ятка комплексу – збудований у XII столітті Спаський собор, з якого вирушив у похід Ігор Святославович – герой знаменитого «Слова о полку Ігоревім». Але нинішній храм – відбудова ХVIII століття. На сотню-другу років старшими є Петропавлівська та Іллінська церкви, будівля бурси, келії та підземні ходи на берег Десни. Також тут діє музей «Слова о полку Ігоревім».
Варто також оглянути Миколаївську церкву – зразок дерев’яної архітектури Сіверщини. Вона датована 1720 роком. Унікальна і дуже красива культова споруда. Також виділяється Успенський собор 1761 року в центрі міста.
Зі світської архітектури потрібно згадати три ключові об’єкти:
• Тріумфальна арка, яка була зведена в 1786 році на честь приїзду імператриці Катерини II
• скандальна водонапірна вежа з портретами декомунізованих Лєніна та Сталіна на фасаді, які місцева влада відмовляється демонтувати
• будівлі торгових рядів ХІХ ст. на центральній площі Новгорода-Сіверського
Також надовго ви зупинитеся перед будівлями бібліотеки, жіночої гімназії та будинком готелю «Савой». В місті в цілому багато монументальних будинків, які хочеться розглядати якнайдовше.
А якщо ви завітаєте до міста навесні – то на кілька годин «зависнете», милуючись шикарними краєвидами паводку Десни.
Автор: Сергій Кириченко
