Лев Миколайович Ревуцький

Народився Лев Миколайович Ревуцький 20 лютого 1889 р. в селі Іржавець, тепер Ічнянського району Чернігівської області в сім'ї попечителя сільської школи. Батьки майбутнього композитора, окрім того, що були освіченими, інтелігентними людьми, дуже любили музику, що, безперечно, сприяло пробудженню і ранньому розвиткові обдаровання хлопця.

Десь з десяти років хлопець виявив хист імпровізування. За те, що він мав абсолютний слух, його прозвали Камертоном. Роки гімназичного навчання розпочалися в Прилуках. У 1903 р. батьки вирішили перевести Левка до Київської приватної гімназії Г. Валькера. Незабаром він вступає до музичної школи Н. Тумановського, у фортепіанний клас М. Лисенка. "М. В. Лисенко перший став для мене зразком ставлення до своєї мистецької справи", - згадував пізніше Лев Ревуцький.

"Займався по шість, сім, навіть вісім годин на день, вивчив немало. Однак зрозумів дещо пізніше, що в моїх заняттях був і недолік: я часто брався грати те, за що не слід було братися, і тоді у творах не досягав бажаної довершеності. Але були й успіхи", - писав про ці часи композитор. У 1911 році він переходить на вищий курс у клас Г. Ходоровського. Навчання Л. Ревуцького в класі цього майстра тривало кілька років: з 1911 р. по 1913 р. у музичному училищі, а згодом - у нововідкритій консерваторії. У консерваторії Л. Ревуцький одночасно з заняттям на фортепіано розпочинає студії по класу композиції Р. Глієра. Композитор не полишав заняття і в університеті, а ще - багато і плідно працював творчо. У цей час з'являється перша частина фортепіанної сонати (c-moll), перша симфонія в ескізах, прелюдії опусу четвертого.

У 1924 р. Л. Ревуцького запрошують у Київ на посаду викладача Музично-драматичного інституту ім. М. Лисенка. З цього часу він сповна віддається педагогічній справі, спочатку як викладач, а потім як професор музично-теоретичних дисциплін і вихователь виконавських та композиторських кадрів.

Протягом 1944 – 1948 р. Лев Миколайович очолював Спілку композиторів України. Його було обрано депутатом Верховної Ради УРСР. На 1950-ті роки припадає величезна робота з редагування та підготовки до друку творів М. Лисенка, яку було успішно виконано.