Левко Лук’яненко

Український дисидент і політик часів СРСР, співзасновник Української Гельсінської групи, політик і громадський діяч, народний депутат України, Герой України, письменник, автор «Акту проголошення незалежності України» від 24 серпня 1991 р. Він народився 24 серпня 1928 року в с. Хрипівка Городнянського району Чернігівської області. З раннього дитинства багато читав, задумувався над тим, як пригнічений український народ. Після поїздки у відпустку додому в 1950 р., де побачив нужду, приниження, Лук'яненко дійшов висновку, що треба боротися за незалежну Україну і цьому слід присвятити життя.

Після закінчення університету з 1958 працював штатним пропагандистом Радехівського райкому КПРС, з 1959 р. – працівник адвокатури Глинянського району Львівської області. Тут він створив опозиційну по відношенню до радянської влади "Українську Робітничо-Селянську Спілку", яка виступала за конституційне відділення України від СРСР. За це в січні 1961 він виключається з КПРС і засуджується до розстрілу «за антирадянську агітацію і пропаганду». Однак вирок замінюється тюремним ув'язненням терміном на 15 років.

У 1976 р. Л. Лук'яненко вийшов на свободу і став одним із засновників Української гельсінської групи». У наступному році він був знову заарештований і засуджений до 10 років тюремного ув'язнення і 5 років заслання. У 1988 р. Л. Лук'яненко вийшов на свободу. Таким чином він провів 26 років свого життя в ув'язненні. 30.11.88 Л. Лук’яненко помилуваний, звільнений із заслання. На початку 1989 повертається в Україну. 30 березня 1990 Л. Лук'яненко був обраний 54,00 % голосів (при 8 претендентах) депутатом Верховної ради України від Залізничного (№ 196) виборчого округу. 29 квітня 1990 Л. Лук'яненко з групою своїх соратників створив Українську республіканську партію (УРП), головою якої він був обраний