Софія Русова

Софія Федорівна Русова народилася 18 лютого 1856 р. в с. Олешня в родинному маєтку Ліндфорсів на Чернігівщині в аристократичній сім’ї. Батько Федір Ліндфорс – полковник, швед за походженням, перебував на військовій службі у м. Омськ. Одружився на француженці Ганні Жерве. Після народження другої дитини подав у відставку і повернувся до Олешні. У 1865 р. родина переїхала до Києва, де Софія навчалася у Фундуклеївській жіночій гімназії, яку закінчила із золотою медаллю. Прекрасне майбутнє чекало її, всі пропонували їй вступати до Петербурзької консерваторії, проте дівчина виявила велику силу духу, заявивши: “Чи маю я право так егоїстично будувати своє життя? А люди? Чи не треба спочатку для них послужити?” Ці слова стали кредом усього її життя, присвяченого служінню народу. Педагогічну діяльність Софія розпочала у 1871 р. П’ятнадцятирічною дівчиною разом із сестрою Марією організувала перший у Києві український дитячий садок. З цього часу і  до смерті  вона віддано   працювала на ниві українського шкільництва. ЇЇ невтомна педагогічна, наукова та громадська діяльність була спрямована на розробку концепції національної освіти і виховання.

Софія Русова працювала вихователем дитячого садка, вчителем школи, викладачем і професором на Вищих жіночих курсах, у Фребелівському педагогічному інституті у Києві, професором педагогіки  Українського педагогічного інституту ім. М. Дрогоманова у Празі. Вона була членом Української Центральної Ради, головою Департаменту дошкільної та позашкільної освіти в уряді УНР, фундатором жіночого руху в Україні, співзасновником Української педагогічної академії.

Рідна, українська, школа, на думку С. Русової, є першою політичною і соціально-педагогічною вимогою кожного народу, який скидає з себе ланцюги гніту, скидає ту кригу байдужості, якою скуто було його серце за часів утисків і пригноблення вільної думки, його національної свідомості.

Погляди С. Ф. Русової на проблеми розумового, морального, естетичного, трудового, дошкільного, сімейного виховання є актуальними і нині. Софія Русова справедливо вважається класиком вітчизняного дошкільного виховання, про що красномовно свідчать її твори «Теорія і практика дошкільного виховання», «Дитячий сад на національнім ґрунті», «Дошкільне виховання», «Нова школа соціального виховання», «Націоналізація дошкільного виховання», «Нові методи дошкільного виховання», «Роль жінки у дошкільному виховання» та інші, а також подвижницька практична діяльність у галузі дошкільного виховання. “Нація народжується біля дитячої колиски, тільки на рідному ґрунті”, – писала Софія Русова. Найдієвишим засобом національного виховання вона вважала рідне слово, через яке дитина сприймає духовні цінності народу, його світогляд, здійснюється її художньо-образне мислення, засвоюється нею мораль і історичний досвід народу. Концепція національної системи  освіти і виховання С. Русової є надзвичайно актуальною і нині.  Вона була українкою по духу й усе життя присвятила Україні та її народу.