Василь Васильович Тарновський (молодший)

Василь Васильович Тарновський (молодший) зазнав слави відомого мецената, активного громадського і культурного діяча та збирача української старовини.

Колекція українських старожитностей В. Тарновського розкриває неабияке поле для фундаментальних досліджень. Народився Василь Тарновський (молодший) 1838 р. у с. Антонівці Пирятинського повіту Полтавської губернії (зараз Варвинський район Чернігівської області). Початкову освіту здобув у Москві, потім навчався в інженерному училищі в Петербурзі, згодом закінчив історико-філологічний факультет Київського університету св. Володимира. Активний у громадському житті, він обирався Борзеньким (1869–1872 рр.) та Ніжинським (1875–1887 рр.) повітовим маршалком. Головною пристрастю у його житті стало колекціонування старожитностей і творів мистецтва.

В.Тарновський, будучи високоосвіченою людиною, належав до патріотів своєї Батьківщини, гідно представляв національну еліту XIX ст. На формування його світогляду вплинув уклад  життя у родинному маєтку в Качанівці, як культурно-мистецькому осередку XІX ст. Недаремно М.Костомаров назвав його «вирієм.., куди зліталося різне українське вчене, художнє та письменне «птаство». Поступово в Качанівці перебудовується палац, зводиться церква, з’являються оркестр і театр, велика бібліотека та колекція живопису. Зібрання полотен дядька Василя,  Григорія Тарновського, складалося з творів російських, українських та зарубіжних художників, серед яких картини Д. Терніса, А. Ван-Дейка, К. Брюллова, О. Кіпренського, В. Штернберга та ін.  

Вже у 18 років В.Тарновський (молодший) поставив собі за мету збирання колекції предметів, що допомогли б досконаліше вивчити історію України та народний побут. Дивлячись із сьогодення, можна констатувати, що це було не просте колекціонування, а громадянський обов’язок перед власним народом та його історією. Вбачаючи у колекціонуванні служіння народові, Тарновський-молодший віддав цій справі неабияку енергію, талант і чималі кошти. Першими експонатами юного В. Тарновського стали українська зброя, келихи, герби та інші предмети давнини. В одному з листів Марко Вовчок до чоловіка у 1857 р. вона так описувала свою зустріч з юнаком у Петербурзі: «Бачила Василька Тарновського у синіх шароварах, у сорочці вишиваній і в чемерці, привітав нас любенько...». Повернувшись на батьківщину, колекціонер своє надбання перевіз до родинного маєтку в Качанівці. Колекція старожитностей поступово поповнювалася зі збільшенням коштів, що виділялися для цієї справи.

Без перебільшення В. Тарновського-молодшого можна назвати творцем Шевченкіани, адже фанатична пристрасть збирати усе, пов’язане з творчістю чи особистістю поета, залишилася на все життя. Саме йому вдалося зібрати величезну колекцію, повз яку, за словами Б. Грінченка, не може пройти жоден біограф Шевченка, якщо він хоче скласти справді глибокий життєпис поета.

Отже, В.Тарновський-молодший – знакова постать вітчизняної історії другої половини ХІХ ст. – видатний меценат української історичної та культурної спадщини. Віриться, що цей історичний досвід буде взірцем та стане у пригоді сучасним меценатам і спонсорам освіти, культури, науки, сфери соціального захисту співвітчизників.