Вид на Будинок Чернігівського жіночого єпархіального училища №2 (триповерхового корпусу будинку Академії Державної пенітенціарної служби України)

Вид на будинок Чернігівського жіночого єпархіального училища зі східного боку з протилежного боку Гончої вулиці (тепер вид зі східного боку на триповерховий корпус будинку Академії Державної пенітенціарної служби України за адресою вул. Гонча, 34 з протилежного боку Гончої вулиці від кіосків продовольчих та побутових товарів за адресою вул. Гонча, 41). Після прийняття у 1868 р. нового статуту єпархіальних жіночих училищ закриті станові училища для дівиць духовного звання були реорганізовані в напівзакриті всестанові єпархіальні жіночі училища. В них змогли навчатись дівчата будь-якого походження, якщо вони мали змогу сплачувати за своє навчання. За статутом 1868 р., єпархіалки мали вивчати Закон Божий, російську мову, теорію словесності, російську і всесвітню історію та географію, математичні дисципліни (арифметику, основи геометрії), фізику, чистописання, педагогіку, церковний спів, та церковнослав’янську мову. У навчальних розкладах з’явились і необов’язкові предмети, які викладались за додаткову платню. Серед них були “нові” мови (французька та німецька), малювання та музика. Була зафіксована мета навчання дівчат – підготовка домашніх вчительок. Таким чином жінки отримали можливість утримувати себе самостійно. Після закінчення училища жінки здебільшого приймались вчительками до початкових шкіл для навчання дітей, особливо у сільській місцевості. Курс навчання в училищі складався з шести класів, а з 1907 р. відкрили новий сьомий педагогічний клас (пізніше були спроби відкрити і восьмий). Для жіночого єпархіального училища в Чернігові на Гончій вулиці практично біля її перетину зі Стрітенською вулицею був побудований великий триповерховий цегляний будинок майже ‘’Н’ подібний у плані. Він зводився поступово. На цьому зображенні ми бачимо, як виглядає вже повністю збудоване за проектом архітектора Дмитра Васильовича Савицького приміщення Чернігівського жіночого єпархіального училища збоку головного фасаду, який обернутий вбік Гончої вулиці. В новозбудоване приміщення Чернігівське жіноче єпархіальне училище переїхало у 1886 р. Тоді була збудована лише частина будинку паралельна Гончії вулиці. Двох великих частин будинку, які з правого та лівого країв простяглися перпендикулярно вбік Гончої вулиці тоді ще не було. Будинок було остаточно добудовано у першому десятилітті ХХ сторіччя. Після добудови будинок Чернігівського жіночого єпархіального училища став найбільшою спорудою міста Чернігова і зберіг цей статус до Другої світової війни. На цьому зображенні ми бачимо центральний вхід до училища, майже всю частину його будинку, паралельну Гончії вулиці та його праве крило перпендикулярне вулиці. На цьому зображенні видно, що територія Чернігівського жіночого єпархіального училища збоку вулиці має стильну металеву решітчасту огорожу, яка тримається на цегляних стовпах зі спеціальними спорудами для воріт та хвіртки. На даху на фронтоні над головним входом до Чернігівського жіночого єпархіального училища ми бачимо хрест, а на спеціальних місцях на передній стіні зі сторони входу три круглі ікони тому, що в будинку знаходиться домова церква Божої Матері. Перед територією училища на Гончій вулиці можна побачити афішну тумбу з різноманітними об’явами та оголошеннями (аналог сучасного рекламного щита або білборда).

Архівна фотографія зроблена близько 1908 р. фотографом Володимиром Юхимовичем Гольдфайном. Репродукована з поштової листівки виданої Володимиром Юхимовичем Гольдфайном „Изд. В.Е.Гольдфайнъ въ Черниговѣ“.

Сучасна фотографія зроблена 21 квітня 2019 р.  Фотограф К.І.Ягодовський.

Вид на будинок Чернігівського жіночого єпархіального училища зі східного боку з протилежного боку Гончої вулиці (тепер вид зі східного боку на триповерховий корпус будинку Академії Державної пенітенціарної служби України за адресою вул. Гонча, 34 з протилежного боку Гончої вулиці від кіосків продовольчих та побутових товарів за адресою вул. Гонча, 41). Після прийняття у 1868 р. нового статуту єпархіальних жіночих училищ закриті станові училища для дівиць духовного звання були реорганізовані в напівзакриті всестанові єпархіальні жіночі училища. В них змогли навчатись дівчата будь-якого походження, якщо вони мали змогу сплачувати за своє навчання. За статутом 1868 р., єпархіалки мали вивчати Закон Божий, російську мову, теорію словесності, російську і всесвітню історію та географію, математичні дисципліни (арифметику, основи геометрії), фізику, чистописання, педагогіку, церковний спів, та церковнослав’янську мову. У навчальних розкладах з’явились і необов’язкові предмети, які викладались за додаткову платню. Серед них були “нові” мови (французька та німецька), малювання та музика. Була зафіксована мета навчання дівчат – підготовка домашніх вчительок. Таким чином жінки отримали можливість утримувати себе самостійно. Після закінчення училища жінки здебільшого приймались вчительками до початкових шкіл для навчання дітей, особливо у сільській місцевості. Курс навчання в училищі складався з шести класів, а з 1907 р. відкрили новий сьомий педагогічний клас (пізніше були спроби відкрити і восьмий). Для жіночого єпархіального училища в Чернігові на Гончій вулиці практично біля її перетину зі Стрітенською вулицею був побудований великий триповерховий цегляний будинок майже ‘’Н’ подібний у плані. Він зводився поступово. На цьому зображенні ми бачимо, як виглядає вже повністю збудоване за проектом архітектора Дмитра Васильовича Савицького приміщення Чернігівського жіночого єпархіального училища збоку головного фасаду, який обернутий вбік Гончої вулиці. В новозбудоване приміщення Чернігівське жіноче єпархіальне училище переїхало у 1886 р. Тоді була збудована лише частина будинку паралельна Гончії вулиці. Двох великих частин будинку, які з правого та лівого країв простяглися перпендикулярно вбік Гончої вулиці тоді ще не було. Будинок було остаточно добудовано у першому десятилітті ХХ сторіччя. Після добудови будинок Чернігівського жіночого єпархіального училища став найбільшою спорудою міста Чернігова і зберіг цей статус до Другої світової війни. На цьому зображенні ми бачимо центральний вхід до училища, майже всю частину його будинку, паралельну Гончії вулиці та його праве крило перпендикулярне вулиці. На цьому зображенні видно, що територія Чернігівського жіночого єпархіального училища збоку вулиці має стильну металеву решітчасту огорожу, яка тримається на цегляних стовпах зі спеціальними спорудами для воріт та хвіртки. На даху на фронтоні над головним входом до Чернігівського жіночого єпархіального училища ми бачимо хрест, а на спеціальних місцях на передній стіні зі сторони входу три круглі ікони тому, що в будинку знаходиться домова церква Божої Матері. Перед територією училища на Гончій вулиці можна побачити афішну тумбу з різноманітними об’явами та оголошеннями (аналог сучасного рекламного щита або білборда).

Фотографія зроблена близько 1908 р. фотографом Володимиром Юхимовичем Гольдфайном. Репродукована з поштової листівки виданої Володимиром Юхимовичем Гольдфайном „Изд. В.Е.Гольдфайнъ въ Черниговѣ“.

Вид зі східного боку на триповерховий корпус будинку Академії Державної пенітенціарної служби України за адресою вул. Гонча, 34 з протилежного боку Гончої вулиці від кіосків продовольчих та побутових товарів за адресою вул. Гонча, 41. Будинок, який тепер займає Академія Державної пенітенціарної служби України, збудований на місці де колись був розташований будинок жіночого єпархіального училища в Чернігові майже ‘’Н’ подібний у плані збудований за проектом архітектора Дмитра Васильовича Савицького на Гончій вулиці практично біля її перетину зі Стрітенською вулицею. На цьому місці жіноче єпархіальне училище у великому триповерховому цегляному будинку перебувало з 1886 по 1917 рр. Після добудови приміщення вже діючого училища у першому десятилітті XX ст. будинок Чернігівського жіночого єпархіального училища став найбільшою спорудою міста Чернігова і зберіг цей статус до Другої світової війни. Після встановлення в Чернігові радянської влади тут розмістились багато установ та організацій і будинок отримав назву “Будинок державних установ”. Наприклад, у 1938 р. у цьому будинку за тодішньою адресою вул. Леніна, 32 (таку назву мала на той час вулиця Гонча) перебувало 63 установи та організації (від редакцій газет “Більшовик” та “Молодий комунар” до бази “Укрзаготплодоовоч”, контори “БСАМВЕ (по борьбе с амбарными вредителями)”, облдержрибінспекції, облдержстраху, облздраввідділу, облкомунгоспу, облбюро судмедекспертизи, облконтор “Заготзерно”, “Заготскот”, облконтори Нафтозбуту, філії Київського інституту вдосконалення лікарів, їдальні № 3 та багато інших.  Під час Другої світової війни будинок зазнав дуже значних руйнувань і довгий час після її закінчення до 1962 року залишався у вигляді руїн. Кінець кінцем його відновлення було визнано недоцільним. 1962 - 1963 рр. архітектор Андрій Антонович Карнабед зробив проект приміщення для середньої школи № 24 для того, щоби побудувати його на цьому місці. Однак 11 березня 1960 року у Чернігові було утворено загальнотехнічний факультет Київського політехнічного інституту і для його розміщення було виділено теперішню пам’ятку архітектури національного значення Губернаторський будинок за сучасною адресою вул. Музейна, 4. Коли 1 вересня 1965 року було утворено Чернігівський філіал Київського політехнічного інституту у складі трьох факультетів механічного, технологічного та загальнотехнічного, то одним з двох приміщень, де вони розмістились, став цей будинок, збудований за проектом Андрія Карнабеда на вулиці Гочній, яка на той час мала назву вулиця Горького. З кінця 1970-х років Чернігівська філія КПІ переїхала у три нові будинки за адресою вулиця Шевченка, 95. Наказом МВС СРСР у Чернігові 15 вересня 1978 р. була створена школа удосконалення начальницького складу міліції, яка розмістилась у цьому будинку. Завдяки цілому ряду реорганізацій після оголошення незалежності України кінець кінцем вона була трансформована у Академію Державної пенітенціарної служби України. Цей навчальний заклад знаходиться в цьому будинку і зараз.

Фотографія зроблена 21 квітня 2019 р.  Фотограф К.І.Ягодовський.