У цьому будинку Василь Тарновський, збирач українських старожитностей, з іменем якого дім і асоціюють, не жив: його родове помешкання, ще одна перлина Чернігівщини, – Качанівка.
Є припущення, що спочатку приміщення зводили для церкви, певний час тут був ремісничий клас сирітського будинку. До будинку кінця ХІХ століття у неоготичному стилі Тарновський мав інше відношення.
У 1899 році приміщення стане музеєм тих самих, зібраних Тарновським, українських старожитностей. Свою колекцію чоловік сам передав до Чернігова, і її розмістили у цьому домі.
До відкриття Тарновський не дожив. Він заповів, щоб його колекція (картини, портрети, зброя, стародруки, усе, що стосується пам’яті Шевченка) завжди залишалася в Чернігові, а музей отримав його ім’я.
Колекція була величезною. Кожен експонат — особиста історія Тарновського. Він об’їжджав села, хутори й присілки, вимінював, випрошував, купував кожну пам’ятку.
758 предметів присвячені Тарасу Шевченку (близько 30 автографів творів, 285 малюнків і картин). Шевченко був другом родини Тарновських, Василь зустрічав його під час останнього візиту Кобзаря до Качанівки.
У різний час експозиція у коробках блукала з приміщення до приміщення. З одного експонати буквально викинули, коли будівлю забрали в музею й передали обкому.
Врешті експонати отримали постійне місце, а за роки музей українських старожитностей виріс в історичний музей імені Тарновського.
Сьогодні в будівлі знаходиться обласна бібліотека для юнацтва.
Драматизм історії в тому, що у радянський час усю Шевченкіану, яку збирав Тарновський, із Чернігова передали до Харкова, а тоді й до Києва. Деякі експонати були втрачені у війні. Деякі речі передали до інших музеїв. Заповіт колекціонера порушили.