Новини
Опанас Маркович народився 8 лютого 1822 року в селі Кулажинцях Пирятинського повіту Полтавської області.
За участь у Кирило-Мефодіївському братстві та за знайдену під час обшуку поему Т.Шевченка «І мертвим, і живим…» 1847 р. Маркович був заарештований і засланий під нагляд поліції до російської глибинки в м. Орел, де він служив помічником управителя канцелярії губернатора. Через 3 роки Марковичу, нарешті, було дозволено «…иметь свободное жительство в местах, полезных для здоровья, но с продолжением однако же учрежденного за ним секретного надзора».
В Орлі відбулася доленосна зустріч Опанаса Марковича з фатальною жінкою Марією Вілінською. Побралися вони, коли їй було 18 років, а йому – 29. Маркович поділився із дружиною знаннями, дбайливо виплекав її талант, вдихнув у неї українську душу, прилучив до збирання фольклору і літературної справи, що вивела Марка Вовчка на європейську дорогу слави, а сам залишився при цьому скромним збирачем українських духовних скарбів.
Повернувшись із Росії на батьківщину, Опанас Васильович у грудні 1851 р займає посаду коректора «Черниговских губернских ведомостей», фактично виконуючи обов’язки редактора неофіційної частини газети. У ній публікує байки Л.Глібова, історичні, фольклорні, етнографічні праці О.Шишацького-Ілліча, статті О.Лазаревського, О.Тищинського. Там же були вміщені без підпису народознавчі матеріали самого Марковича «Местный вариант исторической песни о Нечае, брацлавском полковнике Богдана Хмельницкого», «Местные слова и выражения. Сообщение из Остерского уезда» та ін. До збірника Амвросія Метлинського «Народные южнорусские песни» О.Маркович особисто дав понад 30 пісень, записаних у Переяславському, Остерському, Чернігівському та ін. повітах, а також залучив до участі у виданні свою дружину.
За 45 років передчасно обірваного тяжкою хворобою життя Опанас Маркович встиг немало зробити багато для національної культури, збереження української духовної спадщини. Оцінюючи заслуги Опанаса Васильовича Марковича перед Україною, журнал «Киевская старина» писав: «Пішла з життя благородна талановита людина, сіяч добра, краси й науки». Чернігівці із вдячністю згадують подвижницьку працю земляка, проходячи вулицею, названою ім’ям Опанаса Марковича, вклоняються його світлій пам’яті біля скромного надгробка на Болдиній горі.
Повністю статтю можна прочина на сайті Чернігівського літературно-меморіального музею-заповіднику М.М.Коцюбинського.
Автор статті: Тетяна Кузнєцова, зав.відділу музею-заповідника М.М.Коцюбинського.
